Всі пори року невблаганно вчасні,
Затримка може бути незначна…
Є день, що несподівано погасне,
Є ніч утнеться жадано смачна.
Осіннє збіжжя прагне на спочинок,
Тягло весну і літо, як земне,
Шукає сіяча тепер очима,
Благає стиха: «Не покинь мене!
Візьми як є, і віднеси у сховок
На зберігання. Справжньої весни
Чекаю я, можливо, помилково,
То Ти мені всю правду проясни…»
А що стерня? Крихке, колишнє тіло,
Лиш оболонка, менше пів’єства…
Зерно у іншому, якщо зуміло
Ввібрати все, і вийти крізь уста.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862351
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.01.2020
автор: Щєпкін Сергій