На пагорбі явір стоїть:
Могутній, на вітрах не гнеться.
А козак їде та й мовчить:
Від почуттів сердечко рветься.
Воно за рідний край болить –
За мальовничий і страждальний,
Який він буде боронить,
Хоч бій цей буде і останній.
У козака лиш дві сестри:
Одну звуть – смерть, а другу – слава
Зустріне мужньо він вітри.
Схилитися – не має права.
Не зрадить Україні він –
Землі найкращій в цілім світі!
Козак – відважний, вірний син
Не буде у неволі жити!
За світлу долю поколінь,
За волю й правду, віру й мову
Віддать життя готовий він,
Йти в бій кривавий знову й знову.
На пагорбі явір стоїть:
Могутній, на вітрах не гнеться.
А козак їде та й мовчить:
Від почуттів сердечко рветься.
23.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862347
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 23.01.2020
автор: Валерій