Передімною чистий лист,
А Муза вже слова шепоче.
Про почуття мені чиїсь,
Розповісти секретом хоче.
Беру перо, пишу слова,
Природи дивні таємниці.
Неначе казка ожива
І кожен раз все інші лиця.
Лягають тихо на листок,
Щоразу різні людські долі.
В житті зробив хтось помилок,
І промовляє: " Вже доволі!"
А хтось, так ніжиться теплом,
Кохання солодом спиває.
Хтось йде геройськи на пролом,
Від ворогів нас захищає.
Шепоче Музонька слова,
Встигаю лиш їх нотувати.
Я потрапляю в вірш сама,
Як напишу, вернусь в кімнату.
Життя моє таке щодня,
Не можу щоби не писати.
Чекає кожен день сім'я,
Щоб їм щось но́веньке читати.
Бува біжу собі в поля,
Там простору мені багато.
Там пшениці немов моря,
Малюю словом так завзято.
Коли вітри танцюють вальс
І солов'ї пісень співають.
Поезія приходить враз,
Я з нею завжди розмовляю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862299
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)