Був сірий ранок мовчазний,
Я думала - заснула.
Він повсякчас такий сумний,
Та й добрий, не забула.
Розплющу очі й зникне світ,
Ці дотики - примарні
Голодної уяви плід,
Та все ж, до біса гарні.
Піду, спіткнуся, упаду-
Граційна твоя пані.
Серденько вміло украду,
Тримай лиш то у тайні.
Вдихаю дим від цигарок,
Печуть замерзлі руки.
Ти ігноруєш? Ну і ок,
Я звикла до розлуки.
Вже хочеш йти? То прощавай.
Ридаю у подушку.
Як напишу, ти не читай,
Перекажу на вушко.
Бездомний грає на кларнеті,
Бабуся продає піон,
А я танцюю в круговерті
Людей, думок, чи все це сон?
Хочу заснути й не проснутись,
Втонути в озері надій,
Тільки ж бува б не озирнутись,
Коли услід кричать всі: «Стій!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862265
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.01.2020
автор: МОСоаа