Слово – зброя моя й краса!

Може,  я  й  не  поет  –  не  знаю,
Але  з  музою  все  ж  дружу,
П’ю  душею  красу  розмаю,
За  синами  землі  тужу.
Тепер  думка  моя  крилата  –
Досягає  таких  вершин,
Що  нікому  їх  не  здолати.
І  на  все  в  мене  свій  аршин.  

Я  умію  втекти  від  часу,
Та  боюся  втекти  від  людей.
Маю  гідності  власну  касу,
Не  залишу  боргів  ніде.
Найчастіш  до  зірок  я  лину,
Й  дорога  мені  кожна  з  них,
П’ю  журбу  з  полину  й  калини
І  воюю  проти  війни.

Маю  я  й  чарівне  весельце,
З  ним  здолаю  і  океан.
Б’ється  в  грудях  велике  серце,
Біблію  пізнаю  й  Коран.
З  ним  долаю  меридіани,
Мерзну  на  обох  полюсах,
І  лікую  душевні  рани.
Слово  –  зброя  моя  й  краса!

Може,  я  й  не  поет,  та  знаю,
Чим  є  слово  і  для  ідей:
Ним  воюють  і  підкоряють,
Землю  люблять,  життя  й  людей!
19.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862140
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2020
автор: Ганна Верес