Буває інколи в житті,
Як ніби щось побачив вперше.
Я жив в якомусь забутті,
А тут прозрів, очі протерши.
Ось так і жив, а поруч ти,
Мене також не помічала.
Та якось сумку піднести,
Мене несміло попрохала.
Я глянув в очі й онімів,
У них манило щось магічне.
Мені забракло навіть слів,
Хоч все було так пересічно.
Тебе я бачив сотню раз,
А в очі вперше подивився
І полонили вони враз,
Що до безпам’ятства влюбився.
21. 01. 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862131
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2020
автор: Мирослав Вересюк