Мені допомагає інтернет –
Мій друг, наставник, Боже провидіння,
Моє натхнення, відпочинок, сміх,
Бажання, чудо чи просте везіння.
Тьху- тьху, не зврочте, людоньки, чуття,
Я не « профан» і добре відчуваю,
Коли хтось пише просто для пуття,
А хтось від серця чистого бажає.
Люблю усіх – ви дзеркала квітки,
Людських взаємин: і простих , й відкритих.
Чудову дружбу зв’язують нитки
Незримі інтернету. Нерозкритих
Таємних душ, можливостей кругом,
Тобі лиш доторкнутись пальцем « клави»:
Надія перетвориться в Содом,
Якщо порушиш правила забави.
Пиши, дружи, пірнай у пізнання –
Усім відкрита в просторі дорога.
Та розрізняй: де Зло, а де Знання…
А я вже мчу до нового порогу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862014
Рубрика: Нарис
дата надходження 20.01.2020
автор: Ія Намачинська