Висхідні іспити


Цей  дух  мій!
розігрівсь  –  розколихавсь
і  полетів  –
по  дню  і  пам’яті  любимого  Предтечі:
я  й  мої  друзі  –
ми  готувалися  до  вступу,  заховавшись  –
в  кукурудзі,
від  очей  родичів,
многопрацюючих  до  речі…

І  що  нам!
               ми  пішли  в  страшенній  колотнечі!
В  скажений  вир!..  Все  –  недовір'я…
Але  Любов  звільнила  голову:
взяла  Марія!  –
В  світі  упав  один,  другий,  третій  кумир…
Ось  літо  притисне  липня
                                                                         до  пе́чі  –
то  ми  приходим  до  любимого  Предтечі,
і  –  мир!!  –
многопрацюючим,  у  колотнечі…

Бо  хтось-то  до  Цариці
не  йде  умно,  а  хтось  неґречний.
Якби  ж  хто  знав,
як  добре  в  Бога,  і  Марії,  і  Предтечі!!
 
Які  таємні  крила  носять  плечі…
Які  серця!!  Які  серця!!!
Коротка  буде  повість  ця:

про  вступи  в  них…
Неумний    світ,  працюючий  в  безумній  колотнечі…
А  Богородиця,  і  липень,  і  Предтеча
сховають  нас  від  них,
і  від  релігій  світу  –  інших  –  всіх.

7.07.2006

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861965
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович