Там, за ХНАТОБом, покоїться
Тіло кохане моє.
Сніг присипає безжалісно
Те, що з учора гниє.
Падає біле легесенько
Та й на запечену кров…
Не погуляють ті ніженьки
По Саду Шевченка знов!
Кров з голови вже засохла,
Пташка у око клює…
Зникнеш із серця,
Зникнеш із пам’яті –
В спокої лишиш мене.
Волосся біляве нечесане…
Губи, як риска тонкі,
На вічні віки скам’янілі,
Більш не всміхнуться мені.
Лежиш – наче мармуровий,
Пожива для черв’яків…
А раптом, якби я не вбила,
Ти б іншу колись полюбив?
© Шамаріна Галина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861924
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2020
автор: