Апокаліпсис

По  життю  як  по  мінному  полю
Завтра  бачимо  в  рожевих  мріях
Самі  собі  ми  ламаємо  долю
Ворогів  убачаєм  у  власних  надіях
Ріки  знову  повернули  назад  
Наші  руки  сплетені  вітром
Чорні  тумани  окутали  сад
Сад  що  був  одаренний  світлом
Тіло  пронзає  і  холод  і  жар
Груди  давить  невидима  сила
І  молитви  втрачають  свій  дар
А  земля  вже  розверзлась  неначе  могила
Небо  більше  не  чує  молитв
Ангели  більше  не  захищають
Всі  вони  вже  готові  до  битви
Демони  грати  святії  ламають
Ми  живем  поколіна  у  гріхах
Та  погорло  у  крові  і  сльозах
Доброта  зачахає  в  серцях
Все  втопає  у  ливнях  і  грозах

Кара  з  неба  розлилась  вогнем
Впала  попелом  в  спалені  трави
Ангел  смерті  крокує  з  мечем
Розлилася  розпечена  лава
Він  один  лиш  стояв  серед  інших
Він  один  не  відводив  очей
Він  стояв  і  молився  всевишньому
За  гріхи  усіх  днів  і  ночей
Його  руки  і  ноги  пробиті
На  чолі  кровоточив  вінок
Його  тіло  синцями  покрите
А  в  очах  всі  сузір'я  зірок
Він  проніс  свою  тяжкую  ношу
Крізь  пітьму  і  крізь  морок  віків
Він  тенети  нечистого  рушив
Під  виття  гієн  і  вовків
Він  готовий  померти  ще  раз
Він  візьме  собі  гріх  всього  світу
Він  помер  і  воскрес  через  нас
Ми  усі  його  божії  діти

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861902
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2020
автор: Реннал Ноклаф