САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ІНСТИНКТ

Самозбереження  інстинкт
Згубили  в  часі  українці,
Коли  в  кремлівський  лабіринт
Нас  затягнули  всіх  ординці.

Десь  пряником,  десь  батогом,
А  десь  розпеченим  залізом,
Когось  купили,  десь  хрестом,
А  хтось  і  сам  зібрав  валізи…

Впродовж  віків  вони  щодня
Нам  стерти  пам'ять  намагались.
І  ось  ординці  вже  рідня,  
Вже  навіть  з  нами  побратались!

За  це  братерство  кров’ю  нам
Ще  довго  харкати  прийдеться,
Найкращим  гинути  синам,
І  море  крові  ще  проллється!

Створили  пекло  на  землі,
Це  звірина  в  людській  подобі.
У  їхнім  капищі,  в  Кремлі,
Плодилась  нечисть  в  дикій  злобі.

Сховати  щоб  звірину  суть
Рішили  перейменуватись…,
У  нас  історію  вкрадуть…
І  стануть  мокші  Русю  зватись.  

Це  не  змінило  суть  орди,
Тож  я  питаю  в  українців,  -  
Якої    треба  ще  біди,
Щоб  ви  збагнули,  -  хто  ординці?!

Це  не  рідня  і  не  брати!
Ніколи  ними  нам  не  були!
Це  наші  вороги,  кати,
Які  нас  нищили  і  гнули.

Із  мапи  світу  стерти  нас
Вони  сьогодні  хочуть  знову.
Щоб  українства  дух  погас,
Щоб  ми  забули  рідну  мову.

Забули  звірства  і  страхи,
Концтабори,    голодомори,
Коли  в  житті  були  жахи,
Що  навіть  смерть  не  була  горем.

Не  забувай!  Пролита  кров
До  бою  кличе  і  відплати.
Лиш  той,  хто  страх  вже  поборов,
За  волю  буде  воювати.

І  Україні  перемога
Потрібна,  а  не  твоя  смерть!
Тож  ворогам  вкажи  дорогу,
Хай  щезнуть  в  пеклі  шкереберть.

19.  01.  2020  р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861891
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2020
автор: Мирослав Вересюк