Зігрійся сам і розпали багаття
Для тих, кого прирік на забуття.
Собі не поспішаєш зізнаватись,
Що з радістю віддав би півжиття.
Воно згорить даремно у неволі
Історій, правди, непостійних слів.
Стоять, загрузнувши в снігах, тополі,
Безсилий світ від болю побілів.
Вже близько ворог, та ще ближче спокій,
Не дозволяє рухатись на схід.
Ти бачив сонце, та не з того боку,
Воно святе. Горітимеш. Твій хід?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861725
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: Юлія Рябенко