Граф Павел Сергеевич Строганов (1823—1911) — обер-шенк русского императорского двора, коллекционер, меценат; старший брат Григория Сергеевича Строганова.
Биография
Родился 1 (13) апреля 1823 года в Санкт-Петербурге, второй сын графа Сергея Григорьевича Строганова и Наталии Павловны Строгановой, дочери графа П. А. Строганова. Их брак соединил обе линии рода Строгановых, старшую и младшую. Крещен 9 апреля в Исаакиевском соборе, крестник барона А. Строганова и княгини Н. П. Голицыной.
Барон, затем (с 22.08.1826) граф Серге́й Григо́рьевич Стро́ганов
Графиня Наталья Павловна Строганова,урожденная Строганова
Портрет графа Павла Сергеевича Строганова
Тридон, Каролина Франциска (урожд. Заттлер). 1799-1863
Портрет Павла Сергеевича Строганова юношей
Окончил юридический факультет Московского университета (1845), после чего поступил в Министерство иностранных дел и в 1847 году был послан в Рим третьим секретарем посольства. С 1849 года — титулярный советник, второй секретарь канцелярии Министерства иностранных дел; в 1851 году был награждён португальским орденом Христа; с 1852 года — камер-юнкер; с марта 1852 года — младший секретарь посольства в Вене; в сентябре 1855 года, согласно желанию, переведён опять в Рим; в 1856 году награждён орденом Св. Станислава 2-й степени и медалью темной бронзы в память войны 1853—1856 годов; 1858 — коллежский советник.
Граф Павел Сергеевич Строганов
С 1847 по 1862 года находясь за границей, граф Строганов увлекся коллекционированием картин, продолжив родовую традицию коллекционирования. При покупке он обязательно советовался с К. Э. фон Липгардтом. Получив в наследство от деда дом в Петербурге, недалеко от Летнего сада, на Сергиевской улице, 11 (ныне улица Чайковского), он решил его перестроить, для чего в 1857 году пригласил придворного архитектора И. Монигетти.
Ипполит Антонович Монигетти (итал. Ippolito Martin Florian Monighetti; 5 (17) января 1819, Москва — 10 (22) мая 1878, Санкт-Петербург) — русский архитектор и акварелист, представитель архитектурной эклектики, много работавший по заказам царской фамилии и высшей аристократии.
Свой новый дворец Строганов превратил в музей, где разместил своё собрание живописи, — в частности, произведения ранней итальянской живописи, ещё неизвестной в России, а также китайскую коллекцию. В 1861 году в залах Академии художеств Строганов представил картины Тициана Вечели «Плачущая Богородица», Жана-Батиста Сальви «Богородица с младенцем», Питера Пауля Рубенса «Портрет францисканского монаха», Хоббема Мейендарта «Лесная чаща», Андриана ван де Вельде «Берег города Скивенинген», Иосифа Риберы «Мужской портрет», Жана Антуана Ватто «Разговор в саду». Наиболее значительные полотна, в частности произведения Ф. Липпи, Дж. Ф. Майнери он завещал после своей смерти Императорскому Эрмитажу. Описание дома для журнала «Пчела» было составлено писателем Д. В. Григоровичем, который пользовался поддержкой графа и, вероятно, по его протекции получил пост секретаря Общества поощрения художеств.
Дми́трий Васи́льевич Григоро́вич (19 (31) марта 1822 — 22 декабря 1899 (3 января 1900)) — русский писатель.
Сам граф учредил в Обществе премию своего имени за лучшее изображение национального пейзажа и картины русского быта, а также передал для музея Общества множество произведений искусства из своей коллекции. Покровительствовал также художнику Ф. А. Васильеву, который, наряду с И. И. Шишкиным, был лауреатом его премии.
Портрет художника Ф. А. Васильева работы И. Н. Крамского. 1871
С 26 июня по 13 октября 2019 года в Государственном Эрмитаже проходила выставка «Забытый русский меценат. Собрание графа П. С. Строганова», на которой были представлены художественные предметы из дома на Сергиевской улице в Санкт-Петербурге и дома в имении «Знаменское».
Граф Павел Сергеевич Строганов
С 1888 года тайный советник и гофмейстер; в 1894 году Строганов был пожалован в обер-шенки; 1910 — почетный председатель комитета Нового клуба. Владел имением «Кариан-Знаменское» в Тамбовской губернии, куда перевёз около 300 второстепенных произведений живописи, графики и скульптуры.
Умер 17 декабря 1911 года в своем доме на Сергиевской улице. Похоронен в Троице-Сергиевой лавре.
Жена (с 07.01.1851) — Анна Дмитриевна Бутурлина (1828—1906), фрейлина (1843), дочь сенатора Дмитрия Петровича Бутурлина и статс-дамы Елизаветы Михайловны Комбурлей. Венчание было в семейной церкви в петербургском доме Комбурлеев на Почтамтской улице. В наследство от родителей она получила, среди прочего, выстроенное Кваренги имение «Хотень» в Харьковской губернии.
Отец -Дмитрий Петрович Бутурли́н (1790—1849)
Статс-дама, с декабря 1888 года — обер-гофмейстерина двора. По словам Половцова, последнее обстоятельство широко обсуждалось в свете. Одни говорили, что сама императрица Мария Фёдоровна возымела мысль о подобном назначении графини Строгановой, другие утверждали, что этому назначению поспособствовал Победоносцев, бывающий по воскресениям в домашней церкви Строгановых. Графиня была учредительницей и попечительницей приюта Сергиевского Православного братства. За свою деятельность в апреле 1891 года была пожалована в кавалерственные дамы ордена Св. Екатерины (малого креста). По словам С. Д. Шереметева в Петербурге супруги Строгановы жили
« на углу Сергиевской и Моховой улиц, в красивом доме среди артистической обстановки. Жили они особняком, в тесном кругу, любили искусство и редко показывались в свет. Хозяин — человек добродушный и добрый, хозяйка держалась сдержанно, не отличаясь общительностью. »
В последние годы жизни вследствие заболевания графини Строгановой отняли ноги выше колена. Умерла в имении Знаменское и была похоронена в некрополе Троице-Сергиевой лавры в Петербурге. Строгановы детей не имели, что впоследствии стало причиной судебных разбирательств между их потенциальными наследниками.
Перевела на украинский язык 18.01.20 9.14
Граф Павло Сергійович Строганов (1823-1911) — обер-шенк російського імператорського двору, колекціонер, меценат; старший брат Григорія Сергійовича Строганова.
Біографія
Народився 1 (13) квітня 1823 року в Санкт-Петербурзі, другий син графа Сергія Григоровича Строганова і Наталії Павлівни Строганової, дочки графа П. А. Строганова. Їх шлюб з'єднав обидві лінії роду Строганових, старшу і молодшу. Хрещений 9 квітня в Ісаакієвському соборі, хрещеник барона А. Строганова і княгині Н. П. Голіциної.
Барон, потім (з 22.08.1826) граф Сергій Григорович Строганов
Графиня Наталія Павлівна Строганова,уроджена Строганова
Портрет графа Павла Сергійовича Строганова
Тридон, Кароліна Франциска (урожд. Заттлер). 1799-1863
Портрет Павла Сергійовича Строганова юнаком
Закінчив юридичний факультет Московського університету (1845), після чого вступив в Міністерство закордонних справ і в 1847 році був посланий у Рим третім секретарем посольства. З 1849 року — титулярний радник, другий секретар канцелярії Міністерства закордонних справ; у 1851 році був нагороджений португальським орденом Христа; з 1852 року — камер-юнкер; з березня 1852 року — молодший секретар посольства у Відні; у вересні 1855 року, згідно з бажанням, переведений знову в Рим; в 1856 році нагороджений орденом Св. Станіслава 2-го ступеня та медаллю темної бронзи в пам'ять війни 1853-1856 років; 1858 — колезький радник.
Граф Павло Сергійович Строганов
З 1847 по 1862 року перебуваючи за кордоном, граф Строганов захопився колекціонуванням картин, продовживши родову традицію колекціонування. При покупці він обов'язково радився з К. Е. фон Липгардтом. Отримавши у спадок від діда будинок в Петербурзі, недалеко від Літнього саду, на Сергіївській вулиці, 11 (нині вулиця Чайковського), він вирішив його перебудувати, для чого в 1857 році запросив придворного архітектора В. Монігетті.
Іполит Антонович Монігетті (італ. Ippolito Martin Florian Monighetti; 5 (17) січня 1819, Москва — 10 (22) травня 1878, Санкт-Петербург) — російський архітектор і аквареліст, представник архітектурної еклектики, багато працював по замовленнях царської та вищої аристократії.
Свій новий палац Строганов перетворив в музей, де розмістив своє зібрання живопису, зокрема, твори ранньої італійської живопису, ще невідомої в Росії, а також китайську колекцію. У 1861 році в залах Академії мистецтв Строганов представив картини Тиціана Вечели «Плакуча Богородиця», Жана-Батіста Сальви «Богородиця з немовлям», Пітера Пауля Рубенса «Портрет францисканського монаха», Хоббема Мейендарта «Лісова гущавина», Андріана ван де Вельде «Берег міста Скивенинген», Йосипа Рібери «Чоловічий портрет», Жана Антуана Ватто «Розмова в саду». Найбільш значні полотна, зокрема твори Ф. Ліппі, Дж. Ф. Майнери він заповів після смерті Імператорського Ермітажу. Опис будинку для журналу «Бджола» було складено письменником Д. В. Григоровичем, який користувався підтримкою графа і, ймовірно, за його протекцією отримав посаду секретаря Товариства заохочення мистецтв.
Дмитро Васильович Григорович (19 (31) березня 1822 — 22 грудня 1899 (3 січня 1900)) — російський письменник.
Сам граф заснував у Суспільстві премію свого імені за краще зображення національного пейзажу картини російського побуту, а також передав для музею Товариства безліч творів мистецтва зі своєї колекції. Опікувався також художнику Ф. А. Васильєву, який, поряд з В. І. Шишкіним, був лауреатом його премії.
Портрет художника Ф. А. Васильєва роботи І. Н. Крамського. 1871
З 26 червня по 13 жовтня 2019 року в Державному Ермітажі проходила виставка «Забутий російський меценат. Збори графа П. С. Строганова», на якій були представлені художні предмети з будинку на Сергіївській вулиці в Санкт-Петербурзі і будинку в маєтку «Знам'янське».
Граф Павло Сергійович Строганов
З 1888 року таємний радник і гофмейстер; в 1894 році Строганов був наданий в обер-шенки; 1910 — почесний голова комітету Нового клубу. Володів маєтком «Кариан-Знам'янське» в Тамбовської губернії, куди перевіз близько 300 другорядних творів живопису, графіки та скульптури.
Помер 17 грудня 1911 року в своєму будинку на Сергіївській вулиці. Похований в Троїце-Сергієвій лаврі.
Дружина (з 07.01.1851) — Ганна Дмитрівна Бутурліна (1828-1906), фрейліна (1843), дочка сенатора Дмитра Петровича Бутурліна і статс-дами Єлизавети Михайлівни Комбурлей. Вінчання було в сімейної церкви в петербурзькому будинку Комбурлеев на Почтамтской вулиці. У спадок від батьків вона отримала, серед іншого, вибудуване Кваренгі маєток «Хотінь» в Харківській губернії.
Батько -Дмитро Петрович Бутурлін (1790-1849)
Статс-дама, з грудня 1888 року — обер-гофмейстерина двору. За словами Половцова, остання обставина широко обговорювалося в світі. Одні говорили, що сама імператриця Марія Федорівна набула думка про подібне призначення графині Строганової, інші стверджували, що цьому посприяв призначенню Побєдоносцев, буває по неділях в домашній церкві Строганових. Графиня була учредительницей і попечителькою притулку Сергієвського Православного братства. За свою діяльність у квітні 1891 року була завітала в кавалерственні дами ордену Св. Катерини (малого хреста). За словами С. Д. Шереметєва в Петербурзі подружжя жили Строганови
« на куті Сергіївської і Моховий вулиць, в красивому будинку серед артистичної обстановки.Жили вони окремо, в тісному колі, любили мистецтво і рідко показувалися в світло. Господар - м'яка людина і добрий, господиня трималася стримано, не відрізняючись товариськістю. »
В останні роки життя внаслідок захворювання графині Строгановой відняли ноги вище коліна. Померла в маєтку Знаменське і була похована в некрополі Троїце-Сергієвої лаври в Петербурзі. Строганова дітей не мали, що згодом стало причиною судових розглядів між їх потенційними спадкоємцями.
Переклала на українську мову 18.01.20 9.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861714
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: Тома