Твій плач я видів – слізка ся́йна
Ув очну всотилась блакить.
А потім уявив – це надзвичайна,
Фія́лкова роса бринить...
Твій усміх – синь сапфіру я́сна
З тобою поруч, – мов туман,
Бо неживе проміння гасне,
А очі в очі – без оман.
Як сонце, в небі розчиняє
тони́ глибинні і м'які,
Невпинно світлом відганяє
Хмарини темні і важкі.
Цей усміх, наче з розумінням,
Всім радість чисту надає –
Яскраве, сонячне проміння
У серце легкості наллє...
Оригінал
I saw thee weep – the big bright tear
Came o’er that eye of blue;
And then methought it did appear
A violet dropping dew:
I see thee smile – the sapphire’s blaze
Beside thee ceased to shine;
It could not match the living rays
That filled that glance of thine.
As clouds from yonder sun receive
A deep and mellow dye,
Which scarce the shade of coming eve
Can banish from the sky,
Those smiles unto the moodiest mind
Their own pure joy impart;
Their sunshine leaves a glow behind
That lightens o’er the heart
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2020
автор: Юрій Шибинський