Відшуміли свята, відлетіли,
Сірі будні вернулись до нас...
Ми наснагу і силу відчули,
У святково - величний той час...
Дні похмурі пливуть, як тумани,
Спотикачки "дарує" нам час...
Як засипе навколо снігами,
Тоді й буде у нас все гаразд...
Неможлива ж зима без морозів,
А без снігу й зима, не зима...
Дні повільно течуть, ніби сльози,
І ночами спокою нема...
Вже набридла така непогода,
Ми не в силі змінити її...
Це така забаганка природи,-
Йде від неба до нас і землі...
Нам не спиться буває ночами,
І ми молимось Богу тоді...
Його просим, щоб зжаливсь над нами...
Не втопив наші мрії в воді...
Хоч не знаєм чи Бог нас почує,
В нього справи небесні й земні...
А природа тим часом мудрує,
Ніби карти тасує свої...
Зима з осінню переплелися,
Вже й весна підступає до них,
Їм печалі людські удалися,
Мо' для них це веселощі й сміх...
Не до сміху і людям, й деревам,
І кущі, і степи теж сумні...
Їм зарано ставати зеленим,
Їх спочинок в зимовому сні...
Без морозу і снігу не спиться,
А без снів сили втратять вони...
А зимою весна їм лиш сниться,
Після сну їм чекати весни...
Отож, зимо, ти нас не цурайся,
І морозу, і снігу додай...
Після свят ти до нас повертайся,
Звесели і людей, і весь край!..
Неможлива ж зима без морозів,
А без снігу й зима не зима...
Спотикачки зроби на порозі,
Доведи, що ти все ж не німа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861419
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.01.2020
автор: геометрія