Блиск юначий в очах і понині,
Хоч на скронях давно сивина.
А «Червона калина»-святиня,
Як любов недопита до дна.
Вона в серці живе й буде жити,
Хоч літа наче птахи летять.
Як же можна красу не любити,
Над якою зірки мерехтять.
Відчуваєм батьківську турботу
І міцне чоловіче плече.
Будував. Скільки пролито поту
З ним вода мінеральна тече.
Знаєм все і повірте, ще довго
Будем Бога молити за Вас.
Не потрібно нам в шефи нікого,
Ви найкращий і нині у нас.
Крил міцних і пташиного лету,
Ще на довгі предовгі літа.
В диво-воду ще кинуть монету,
Щоб Ви лебедем довго літав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861390
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.01.2020
автор: Віталій Назарук