Я срібний кіт... Я твій зірковий пил,
І за тобою крізь небес ворота
Іду роки, вслухаючись невпин-
но в руни слів, покладених на ноти.
Іду туди, де зоряна струна
Боліду слідом дзвінко обірветься...
Мов на "киць-киць" у відповіді "няв"
Сріблястим дзвоном люблячого серця.
Розглянь одвічний зоряний маяк
І зрозумій, хоч, може, не одразу,
Що у богеми світі ти і я,
Зірковий кіт і доля, будем разом...
Не назавжди. На доленосну мить...
А далі - знов самотні... Та забудь це!
Нам нині дар безцінний народить
Сузір"я слів, що співом одізвуться!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120011409878
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2020
автор: Серго Сокольник