Зайшла в хатину, все у ній. як вчора
Нічого не змінилось ні на мить
Але серденько тьохнуло до болю
І до цих пір тихесенько щемить
Ось, тут і ліжко, поряд стіл письмовий
Закрию очі - зошити мої
Перевернуться щемно в думці знову
Такі вже справжні миті дорогі
Перед очима попливуть картини
У тій найкращій, рідній стороні
І спілкування мами і дитини
Вже знов насняться радісно мені
Ось календар, незірвані листочки,
Як. ніби лиш забули їх зірвать
І мами очі, звернені до доньки
Слізьми бринять розлуки і чекань?
Хто міг придумать, ці важкі хвилини
В життя вкидати тугу і печаль,
Як зменшить сум, матусі і дитини
І зупинити мить сумну чекань?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик