На півночі далекій

На  півночі  далекій,
де  вічна  мерзлота,
Прожити  так  нелегко.
людина  там  –  метал.

Там  холод,  завірюхи,  
піврічні  ночі  й  дні,
Холонуть  ноги  й  руки,
Вітри  гудуть  нудні.
Та  і  слабка  людина  
сильніша  від  нудьги,
Бо  в  грудях  не  льодина    –  
 гаряче  серце.  «Згинь,»  –

Накаже  вона  твердо
та  й  прожене  її,  
Ще  й  гляне  сміло,  зверхньо,    
бо  справи  зна  свої:

Полює  там,  рибалить,
працює,  мов  титан,
Такого  ні,  не  звалить
 ні  вітер,  ні  буран,

Бо  дух  міцний  він  має,
а  то  –  не  просто  міць  –
Те,  що  його  тримає,  
коли  живуть  самі.

В  таких  складних  умовах
господар  краю  –  він,
В  краю  такім  у  змові  
 природа  дика  й  світ.

На  півночі  далекій,
де  вічна  мерзлота,
Прожити  так  нелегко.
Людина  там  –  метал!
18.10.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861006
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2020
автор: Ганна Верес