Місяць по обрію, ховавсь за хмари
Тікала ніч, поспіх зібравши зорі
Забрала й сон, наснилися кошмари
Мов чорний птах, простягнувши пазурі
Хапав розкиданий, мотлох по землі….
Десь відлітав та вкотре, з`являвся знов
Пітьма, імла, й пилюка все змішалось
В жилах від страху, аж закипіла кров
Душі тремтіння, мов поруч ввижалось
Тьмяний вогонь й невеличка купа дров…
Ковтаю я, так жадібно повітря
Горю в страху, напевно, десь, щось сталось
У горлі спазм, бажання знайти світла
Забракло сил, пригніченою встала
До дзеркала… По чолу піт і зблідла..
Свята вода, ледве придала сили
Знов, щось гнітить, тиснуть думки тривожні
А за вікном, ясніли небосхили
Здолать кошмар,увесь цей чи й спроможні
Ведіння всі, зробити не страшними…
Пташок нема, співу не чути так давно
Дерева в ряд, напевно теж бачать сни
І знову мрія… Засяє зірка, Різдво
Тож почекаємо, стрінем щастя й ми
Й на благодать, мо» позбудемось війни…
Страшну звістку, ранком почули люди
Народ завмер, біля телеекранів
Жах, кошмар, то мов посланець Іуди
Мені наснивсь, серед пітьми, туманів
Болить серце, від нічної приблуди…
Чи й взнаю хто, наперед дає знати
Й до мене, присилає сни, ці віщі
Я не завжди, здатна їх розгадати
Хай би, несли радощі, веселощі
Мир і добро до будь якої хати….
***
Їм би всім жити й жити.. Молоді ж, радіти б життю
В царство небесне, їх забрала невідома сила
Потай сховаю, я біль, гірку непрохану сльозу
Вічная пам`ять, усім хто не долетів додому
Співчуття рідним, батькам. В журбі вклонилась країна.
08.01.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2020
автор: Ніна Незламна