Красою твоєю впивався Тарас

Чернігівська  земле,  пронизана  наскрізь  ти  болем,
Сльозою  рясною,  вдовиною  вмита  не  раз…
Ти  бачила  кров  і  вогонь,  і  дикунські  розбої,
Але  ж  упивався  красою  твоєю  Тарас.

Чернігівська  земле,  твій  біль,  сивоокоглибокий,
Тебе,  мов  дитину,  журбою  не  раз  сповивав,
Але  не  спиняла  ніколи  до  волі  ти  кроки,
Й  під  стяг  боротьби  кожен  сміло  до  гурту  ставав.

Чернігівська  земле,  в  часи  небезпек-лихоліття
Була  ти  завжди,  де  найважче,  на  передовій,
Тебе  не  лякали  пожеж  історичних  жахіття,
Хоч  доля  припала  тобі,  як  у  горі  вдові.

Чернігівська  земле,  дорогу  до  власної  волі
Ти  густо  встеляла  тілами  коханих  синів.
Кували  вони  і  тобі,  і  собі  кращу  долю,
Й  тоді  супостат  від  злоби  зеленів-сатанів.

Чернігівська  земле,  красою  своєю  ти  щедра,
І  рівних  тобі  не  було  ще  у  світі  й  нема,
Святого  Антонія  тут  загадкові  печери*,
Що  дух  українства  уже  не  дозволять  зламать.

Чернігівська  земле,  пізнала  ти  смак  і  недолі,
Й  круті  повороти  навчилась  долати  в  путі,
Та  шлях  боротьби  нелегкий  ти  обрала  свідомо,
Й  легендою  став  град  Чернігів  укотре  в  житті!
3.01.2020.
*  Антонієві  печери  —  печерний  комплекс  ХІ  —  ХІХ  ст.  у  Болдиних  горах  у  Чернігові.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860600
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2020
автор: Ганна Верес