Прилетіла пташка, сіла на ялинку.
Лапками відчула, що колючі гілки.
Та які ж солодкі аромати хвої!
Мабуть, подарунок феї лісової!
В захваті дивилась пташка на ялинку.
Щебетала радо, змовкла на хвилинку.
Дивне серед лісу дерево зелене
серед чорно-сірих ясенів та кленів.
Спілкувались довго, щиро та охоче.
Тільки в цих стосунках щось було пророче.
Не чекали лихо, та прийшло неждано:
Дерево зрубали якось на світанні.
Прилетіла пташка: де ж моя ялинка???
В пошуках кружляла, майже без зупинки!!!
Здогадалась раптом: новорічні свята!
Хтось її красуню буде прикрашати.
Ясеням тривожно та й сусіду-клену:
Боляче сприймати їм нестерпну тему.
Що росте навколо, то живі істоти.
Прагнуть до любові, захисту, турботи.
Як створити чудо? Треба зайві віти –
в зібрану ялиночку й іграшки надіти.
Штучна також гарна, порадіють діти!
Лісові ж дерева – це скарбниця світу!!!
05.01.2020
© Copyright: Виктория 75, 2020
Свидетельство о публикации №120010507305
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860387
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 05.01.2020
автор: Вікторія Лимар