Ой, берези плачуть й рідна Україна,
Як уже набридла ця війна огидна,
Десь літають кулі, дні, ночі задовгі,
Воїн там, на варті, чатує в окопі.
Й не один, ледь живий, страждає в полоні,
Засіяла зірка... Святвечір...застілля,
Бандюкам байдуже, в них давно похмілля,
А по небу сяйво... янголи спустились.
Не до втіхи, батьки, сумні, зажурились,
Всюди запахи,на столі страв дванадцять,
Як збороти,той біль, де ж то силам взяться,
Памянути, щоби сльозу проковтнути,
Привітати…з Святом, плаче батько й мати.
***
Ой, під серденьком пече і нестерпно болить,
Коли ж МИР прийде в країну, щоб щасливо жить.
05.01.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2020
автор: Ніна Незламна