То не сніг, то пелюстки троянд
Я побачив знову серед ночі
І якийсь казковий дивний сад
Змалював мені уста дівочі.
Вимагала збурена душа
В тім саду повернення кохання
Я так довго по світах блукав
Що забув всі пристрасні зізнання.
Ти пробач мені оці слова
І раптові повороти долі
Наша пам'ять не згасла, ще жива
Тож нехай тобі дарують щастя зорі.
І коли літо повернеться з снігів
Кожний рік у нас таке буває
Пелюстки троянд з інших світів
Як дарунок твоя душа нехай сприймає.
05.01.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2020
автор: wanatol