Держава
[b]Мовчання мертвих
сіл
Їх тишина
І гупання у скронях
бездарних «будівництв»
Столиці
Що «кров»
від Серця – сіл
всю відібравши
Їх умертвляють
заразом - й життя.
А лиш фурункул –
та Рада
що жере Ресурси
натомість хворобить
кров розбратом
кольорів.
Чиряччя – депутати
Тіло по обсівши
Жбурляє в кров
насіння ворожби.
[i][/i][/b]
Відходи – шлаки
ці АЕС
як завше з Плоті
не виходять
Бо закупорило
запором
Із – за дурної
голови.
Ілюзією безпечності
енергій
Що шлаки гноєм
гріють нас
в собі
всередині у Тілі.
Той гній вбиває
нас повільно
І Організм
із – за них
усіх гниє.
А кров,
оту що ще
Жива і Творча
всю голками Бездарності
переливають у чужі
такі ж Тіла
Але могутні
бо ворожби
у них нема.
І лиш Голова
у нас ще Жиє
Та Чиряки
аж розжиріли
Ті самі що
шістнадцять літ
повиростали на крові.
І с Тіла сходити
не хочуть
Що не здоровеє
було
Аби воно і не буяло
Бо сь не стане
Чиряків
Очиститься від Гною – станцій
Бо запрацюють Вітряки
І Сонця сила воскресить
Навік затихнуть Хижаки.
Написано в 1999- 2003 точно не памятаю (в рукописах не виставля дати )))
Нічого не змінилося
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860209
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.01.2020
автор: YarSlav 2018