Розділені

Душа  кричить,
до  тебе  рветься,
Справедливість  не  мовчить,
над  нами  все  сміється.

І  без  жалю  так  лунко  біль  регоче,
із  мрій,  бажань  
Лиш  нерви  ті  лоскоче.

Бо  ще  не  здатні  дві  душі
так  легко,  безтурботно
блукати  разом  у  глуші.
Щоб  не  було  скорботно.

У  вимірі  брехні,
серед  вуалей,  масок.
Лишилися  одні
ми  під  дощем  поразок...

Та  от  уже  зарих  він
на  рятівну  хвилину.
І  голосної  тиші  заграв  нарешті  дзвін.

Колись  зійдемось  разом
ми  у  свою  долину.
Підживленії  часом  
осяємо  рутину.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2020
автор: Redimun