ВАТУТІН

Люди  правди  не  прагнуть!  А  тут  їм  
про  нацпам'ять  верзе  інститут.  
Біля  Ради  —  рідненький  Ватутін.  
В  головах  —  більшовицький  статут.    

Ви  ж  —  солоні,  мов  сир  у  вертуті.  
Як  насправді  кохаєш  дівча,  
то  байдуже  —  над  вами  Ватутін,  
погляд  Сталіна  чи  Ілліча.    

Бо  любов,  мов  стрибки  на  батуті.  
І  на  вулиці  жартів  не  скаль.  
На  табличках  бентежить  Ватутін?  
Головне  —  ліхтарі  та  асфальт!

Президент  не  такий?  Хай  хоч  путін!  
Головне  —  в  холодильнику  харч.  
Спокій  в  Раді  пантрує  Ватутін,  —  
визволитель  і  наш  надихач.    

Ви  загрузли  в  думках,  як  в  отруті.  —  
Все  не  те:  мова,  віра,  сусід.  
Та  стоїть  непорушно  Ватутін,
бачить  наскрізь  "арійців"  усіх!    

Не  маячте,  "хахли",  на  розпутті.
Ще  їжачиться  вами  рілля.  
Буде  мир  —  бачить  Бог,  він  же  —  путін.  
Припиняйте,  бандери,  стрілять!    

©  Сашко  Обрій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860048
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2020
автор: Олександр Обрій