З полів дощів і гроз води потоки
Стікаються в улоговини, яри глибокі.
І ось, ще не ріка і зовсім ще не річка,
Селом біжить води прозора стрічка,
Блищить на сонці спритний потічок,
Ріка дитинства мого, милий Батіжок.
Дзюрчить на камені, полоще коси вербам,
Бо мріє всюди бути лише першим…
Із мочарів, крізь Мазурівку,
на Бакус, попід Гору,
Геть на Левади несуться води скоро,
Та хутко знову вириваються в поля,
Щоби його вологи випила земля.
А там із Смотричем знайомитись пора
І з ним єдиною рікою, наче дітвора,
Текти каньйонами Поділля до Дністра,
А той в єдине русло їх приймає -
Від Галича до Хотина лиманами єднає.
А дальше море, океани - води великий світ,
До них так дружно, довго добиралися вони.
Тепер у водах їх живуть не лиш в’юни,
А плаває уже й акула і великий кит.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2020
автор: Ivan Kushnir-Adeline