– Спи, мій малесенький, спи, засинай! (спи, люба дівчинко (донечко), спи, засинай)
Сонце сховалося за небокрай!
Нишком на землю зійшла темна нічка,
Відпочивають звірята й синичка.
Спить у гніздечку і сірий горобчик.
Сон споглядає знесилений вовчик.
Ходить дрімота від хатки до хатки,
Сни посилаючи любим маляткам.
– Тож, оченята мерщій закривай!
Хай тебе сон поведе в дивокрай.
Там оселилася магія казки,
Співом чарує малесенька пташка.
А як прокинешся вранці раненько,
Котик погратися прийде швиденько.
Знову загляне в прозоре віконце
Ясне, іскристе і лагідне сонце.
– А поки, хлопчику мій, засинай! (а поки дівчинко (донечко) спи, засинай!)
Добре у ліжечку відпочивай!
Сил набирайся, лихе забувай.
Ой люлі, люлечки! Ой люлі бай.
31. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2019
автор: laura1