Тащук Віталій Степанович
( 6 серпня 1974р – 10 липня 2015р)
Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області
Солдат 26-ї артилерійської бригади
Дорога далеко несеться додому
Із Харкова в Київ – в столичний шпиталь.
І вже підсвідомість малює самому
З дитинства картинки до повних проваль.
Довезти, спасти і життя врятувати,
Відбити у смерті – завдання стоїть.
Адже він пішов земляків захищати
І зараз на ложі смертельнім лежить.
Відважний, хоробрий - він є патріотом
І гідно на сході країну беріг.
Та долі, з підступним її поворотом,
Солдат вже перечити довго не міг.
Скоріше.. Скоріше.. Та, мабуть, вже пізно..
Бо серце спинилось й душа відліта,
А тіло в судомах здригалось, тремтіло
Від всіх намагань оживити бійця.
Та дива не сталось – помер у дорозі,
Армійця спасти лікарі не змогли.
А в мами в Стрілецькім Куті до порогу
Пір’їни від сокола з вітром лягли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859767
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2019
автор: Ольга Калина