Коли тобі, сину мій, п'ять,
в тобі стільки світу!
І навіть, коли думки сплять,
ти шукаєш одвіту:
Чому після смерті душа
мандрує з зірками?
Чому є ця жінка чужа,
а рідні - із нами?
Який на смак дощ після мрій?
Як далеко до бога?
Чи можна ріст вхо́пити свій?
Котра тата дорога?...
Пробач, що не вмію тобі
пояснити відсутність!
Дорогу вкажу. Далебі...
Це не дасть батька сутність.
Пробач, що не дам мужніх дій,
а потрійно в'ю ласку;
не вчу, як вступати у бій,
лиш вплітаю у казку
ту правду, в яку вірю я....
Ти свою знайдеш з часом.
Пробач, що без батька... Сім'я -
це ті люди, що разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859665
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2019
автор: Мар’я Гафінець