Спішу роздробити думки на дрібненькі осколки,
Залити любов’ю розчинену душу й згоріть,
Забитись у всі неземні, так дзвінкі закапелки,
Листочком осіннім у них лиш бентежно горіть.
Хай смуток розвіється димом у запаху згірклім,
Як ладан Господній - згорить вся печаль та нудьга,
Розтану туманом у світі новім та привітнім,
У світлій молитві, що серцю завжди дорога.
Спокушено подих торкає заквітчані мрії,
Цвіте, загорілий від ночі та дня, білий сон.
І розум від болю лиш стогне та криком дуріє,
І птахом, так вільним, із світом кричить в унісон.
Спішу роздробити думки на дрібненькі осколки,
Хай смуток розвіється ладаном в зоряний лик,
Життя - дивна річ... різнобарвні
дзвінкі закапелки,
Тумани і світ... і терпкий у любовності крик.
(С) Леся Утриско
Фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859647
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2019
автор: Леся Утриско