***
Несніжної зими тривка печаль
шибки сріблить дощем цілодобово.
В цій монотонності ламаєш слово,
немов мелодію – розстроєний рояль.
Туга на вітах плавиться сльоза
померлих передчасно снігопадів,
яким були б, напевно, люди раді,
неначе зціленню князівства від хозар.
Ховаєшся за музику зими,
по-своєму скорочуєш і множиш
і ждеш, коли на небі зблисне ножик
з кишені місяця питаннячком німим.
28 грудня 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859586
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2019
автор: Надія Позняк