Сніжинки

Не  хоче  хмарка  їх  нести,
І  падають  у  сад  -
Сніжинки  білі  з  висоти
Скидає  снігопад.

Їх  в  морі  вітер  підхопив
Молекулами  з  хвиль,
По  небу  синьому  носив
Кругами  в  сотні  миль.

Там  кожну  холод-ювелір
Огранював,  як  міг,
Щоб  із  мільярдів  білих  зір
Блискучий  випав  сніг.

Тепер  пушинками  пливуть
Сніжинки  голубі,
І  таємниці  бережуть
Зимові  у  собі.

В  які  країни  їх  торік
Носила  ця  пора?
Де  з  них  ліпила  сніговик
І  сніжки  дітвора?

Коли  ще  вдасться,  залюбки,
По  світу  пронестись?
В  які  ще  випадуть  садки
В  майбутньому,  колись?

Мовчать  сніжинки  і  летять
Повітрям  голубим.
Вони  струмочками  збіжать,
Розвіються  як  дим.

А  нині  падають  у  сад  -
Ще  довго  до  весни.
Сьогодні  їхній  снігопад,
І  крутяться  вони.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2019
автор: Леонід Луговий