(Автор Наталія Глиняна)
Свіча потроху догорає,
Стоїть ікона на столі.
І тихо сльози хтось ковтає,
Спасіння просить на землі.
Молитва лине прямо з серця,
Болить поранена душа.
В очах спустошені озерця,
На цьому світі – як чужа.
Одна надія лиш на Бога,
Бо віра вмить розтопить лід,
Й яка не є життя дорога –
Всевишній всіх спасе від бід.
Гарячий віск з свічі стікає
І може долю обпекти.
Лиш той, хто Бога в серці має,
Спасіння зможе обрести…
06.03.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859350
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.12.2019
автор: Наталія Глиняна