Тікає ніч, а з нею і безсоння.
Фонтанами думки аж через край.
У них – дитинство, пройдене босоніж,
І юності розвихрена пора.
Окраєць неба запалав на сході.
Погасли ліхтарі нічних зірок.
Недавно місяць річку перебродив.
Мені здалось, я чула його крок.
Ось пам’яті ледь видимі скрижалі,
Де й України чорні сторінки,
Коли сини її з життям прощались
Заради волі. Справжні козаки!
Тож небо Боже хочу я спитати:
«Чому народ розп’ятий в котрий раз?
За що страждає Україна-мати,
Горить Одеса, Крим наш і Донбас?
Чом патріоти знову у в’язницях, –
Не дюжина – вже сотні запитань.–
Їм Україна вільна часто сниться,
І скільки їх чекає ще скитань?
А цвіту скільки нашого по світу?
Чи не доходять наші молитви?
Зростати будуть сиротами діти».
І горло клуб гіркий мені здавив:
«Чому так є? І буде так допоки?
І хто й коли за жертви сплатить ці?»
«Немає плати іншої за спокій,» –
Сльозу осяяв ранок на щоці…
23.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859230
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2019
автор: Ганна Верес