Про Кого ти думаєш коли обіймаєш осінь,
Жовто-гарячим листям ?
Дощ розлуки крапельками стікає по вікнах літаків і машин.
Але найкраще його видно на великих вікнах самотніх кафе.
Особливо після опівночі коли згасає золото і срібло машин у синіх просторах міста.
Як на картинах ван Гога
Коли замовкають останні гуляки за сусідніми столами.
Ти ніби прокидаєшся і по новому дивишся на цей світ.
І це буде зовсім інша мовчазна сповідь
Ніж ця яка була вчора і та яка буде завтра
А сьогодні вона така....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858952
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2019
автор: Ігор Сас