Ти так і знай: оце життя, що нині
Ми проживаємо, дано нам не на раз.
Після того, як ці біжучі днини
Нам відрахує невмолимий час
І якщо ми з тобою проживемо
З любов’ю в серці по останню мить,
То Бог нам шанс у новий вік поверне,
Щоб ми могли разом не просто жить,
А по висхідній душами зростати,
Все далі й далі і весь світ любить,
В готовності всього себе віддати!
Для блага світу навіть в жертву стати,
Аби живим лишився білий світ.
Засилля зла панує над землею.
Ось-ось розв’яже світову війну…
Що станеться з країною цією?!!
Тут кріпаками люди спини гнуть
І злидні, злидні лізуть зі шпаринок,
Немов мурахи на солодкий крам…
Чи наберешся ти колись людино,
Чи так і будеш лізти навіть в храм,
Мов у крамницю аби навіть Богу
Хоч щось продати, ну хоча б за гріш…
Та збагатитись. Бога на підмогу
Покличеш ти… за інших чим ти гірш?
Та не забудь: у церкві гендлювати
Спаситель наш нікому не давав!
Там, де Отця дано нам шанувати,
Мамоні не дано ніяких прав!
Різдво на часі. Помолімось, люди
В подяці Небу за такі свята!
Хай поміж нами світла радість буде
Та світить з неба зірка золота!
23.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858878
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2019
автор: dovgiy