Де розквітли для літечка мальви
При хатині, білішій за сніг,
Там жили мої тато і мама,
І подоланий перший поріг.
Ще дівчам я його підкоряла,
Залишаючи слід босих ніг.
Він дорожчий мені за корали,
Хоча стоптано стільки доріг!
Ніби вчора пишались жоржини
І прощально кивали услід,
Стерегли мені долі стежину,
Поки я підкоряла свій світ,
А сьогодні порожня хатина.
Мальви всохли. Старий геть поріг.
Він мене пам’ятає – дитину,
Посивілу ж зустрів із доріг.
Притулюся до нього думками.
Пасма білі прикрили чоло.
Важко долі встигать за роками,
Та життя майже вже відбулось.
9.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858859
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2019
автор: Ганна Верес