В цвіті маковім, бузковім,
у калиновім вогні –
ти уся живеш в мені,
древня й в сьогоденні но́вім,
Українонька так мила –
соловейком пієш в днях,
хвилі котяться в полях
й сиві відблиски ковилу
тут, на Хортицьких, на схилах,
де Славута прану п'є,
тлить козацьке житіє –
бо ж свободи так хотілось...
Скільки кануло вже в Лету
і часів, й людських життів?...
Й на край світу люд ходив,
о свобода ждана – де ти?
Ген, святая Мати Божа,
землю нашу збережи,
мир пошли нам на межі.
Жити далі так негоже.
Берег. Шепіт очерету,
посміхається дитя –
близь лелеки в став летять...
Здавна тче Любов сонети...
22.12.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858784
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.12.2019
автор: Променистий менестрель