Зима в селі, у моєму селі,
сади,поля й будинки-білі й сніжані.
Гілки дерев,оділи шуби льодові,
а сонечко,висвітлює узори,на вікні.
Дивлюсся,забіліло, все село,
від сонечка,перлинами виблискує воно.
Гори в снігу,долини білі,білі-
аж очі,ще не звикли і прижмурились.
І забіліла Угля,змінимлося усе,
повсюди з димарів,димок у небо йде.
Тільки ялинка,що росте біля дороги,
має святковий настрій,від новорічної нагоди.
Казковим краєм, наша Угля стала,
яка в зимню пору,за себе нагадала.
Куди не глянеш,казка тут повсюди-
а Угляни герої казки,що наділі шуби.
Кажу,щоб знали,геть на світі всі,
Угля красива у любу погоду, в любій порі.
І не важливо,вітри на дворі,сонечко,або дощі-
бо Угольська долина,завжди леліє у красі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858716
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2019
автор: Бабич