Не смію я казати правду,
Бо сам в неправді довго жив.
Я мушу те вам розказати,
Що серцем своїм пережив.
Що істина, то дар від Бога,
Вона дається як душа,
Коли ти не міркуєш злого,
Тоді відкриється вона.
А правда, то є добрий намір,
Нехай він трохи не такий,
Але ти не ворожиш в храмі
Не вдариш києм по спині.
Ти прагнеш жити наче хвиля.
Яку плекає океан.
А той твій дух неначе скеля,
Зломає лезо від меча.
Та все минеться не одразу
І все пройде неначе сон.
Ти пам'ятай про батька свого,
Про неньку теж не забувай!
У цьому світі вдосталь злого,
І є достатньо ворогів.
Ти не цурайся роду свого
І гідно борони братів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858679
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2019
автор: Олег Крушельницький