Зізнаюсь тобі, що я мріяв про тебе.
Не знав тільки стріну чи ні.
У шибки вікна сонцем бризкало небо,
Або кучерявився сніг.
Весну білі лебеді несли на крилах,
В струмках вигравав водограй
І літа пора над землею летіла
Квітковий даруючи рай!
Чи відала ти у тих днях, що минули,
Що я ніжно кликав в ночах?
Коли всі надії немов потонули,
Ледь пломінь свічі не зачах.
Немов у безмежні простори космічні
Летіли сигнали мої.
Та мовчки ковтала їх зоряна вічність,
Мовчали далекі краї.
І вже, коли серце з відчаєм змирилось,
Коли безліч весен спливло,
То сталося раптом омріяне диво:
Від тебе сигнал донесло.
З минулих років українська красуня
Свій голос подала здаля,
Про те, що вона мою пісню почула,
Як тужне «курли» журавля.
А потім і зовсім розкрилися далі -
Зв’язались серця крізь ефір,
Аби поміж нами не жити печалі,
Сльоза не туманила зір.
Нехай же віднині під дзвін новорічний,
Нам віриться в кращі часи.
І як би не гнули проблеми нас вічні,
Не вішаймо більше носи!
Мине трохи часу зустрінусь з тобою
Для того, аби назавжди
Не знала ти більше розлуки зі мною,
Щоб десь не губились сліди!
18.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858385
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2019
автор: dovgiy