Не питай, як пройшло. Так, я знаю, ти жінка,
А жінок неодмінно цікавлять свята...
Ти повір, що була б хоч якась мені втіха –
Знати те, що дружина також не свята.
Що із їжі було? Сирний суп, вічні драглі,
Олів'є, вінегрет, оселедець, паштет.
Позашлюбне кохання – недоїдки? Справді?
Навпаки, я вважав, що якраз ти – десерт.
Ти не супся, будь ласка. Не треба, кохана.
Скільки років уже ми з тобою ось так.
Свято маємо теж: ювілей з порцеляни.
Не жени. Дай побути. Я знаю: слабак.
Не зумів розрубати заплутаний вузол
І не хочу брехати, що через дітей.
Двоє зрілих людей в нелюбові загрузли,
Щоб сказала рідня: «Все не гірш ніж в людей».
І яким би не був найпрекрасніший соус –
Прісна їжа набила оскому сповна.
Благородний метал міддю став – хитрий фокус,
А із срібла у мене лише сивина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858239
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: макарчук