Від втоми в сонця заболіли скроні,
Дощем умилось й покотилося до сну.
І загорівся день вогнем червоним,
Вогонь роздмухав вечір трунком полину.
І день дотлів, а вечір не зважає,
Тож загорівся сам, і ради вже нема.
Із попелища вуглики збирає,
Щоб все довкола вкрити, ніченька-пітьма.
Аж ось зійшов на небо місяць ясний
І срібним сяйвом в душах пристрасть запалив.
Додолу одяг! Секс такий прекрасний!
Хто не кохав, життя фальшиво той прожив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2019
автор: