Я у небо задивляюсь,
що там: осінь, чи зима?..
Від негоди задихаюсь,
бо й вона уже німа...
Вже холодні вітри віють,
снігу ж йдосі ще нема...
Хмари в небі посивіли,
і земля навіть сумна...
Десь відлунюється гомін,
Вже від неба до землі,
Їй байдужа невагомість,
хмари ніби кораблі...
Роздивляюся довкола,
це не осінь, й не зима...
Мені сумно, як ніколи,
бо й природа теж сумна...
Жаль, змінити неможливо,
усе йде до нас згори...
І мина закономірно,
незалежно від пори...
Та зима ось - ось настане,
ця затримка відійде...
Плакать осінь перестане,
і зима до нас гряде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858095
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.12.2019
автор: геометрія