Пташка прилетіла, та гніздо зробила.
Для малих дитяток, затишок на спадок.
Дівчина сідала, коси заплітала.
Зазива милого з піснею до Бога.
Пташку розглядала, косу заплітала.
Стрічку десь згубила, мотузком скріпила.
Пташка дивувала, теж пісні співала,
Про своє життятко, надбання малятко.
Босі ноги в трави, до роси до мави.
Біля річки верби поклонили стегли.
Ранок сонцем жвавий, весна кликом кличе.
Чому ж наша мава в полонині вічно?
Колись то дівчина вся рясна, рум'яна,
Та коханий кинув із дитям до сраму.
Обняла дитятко, щиро цілувала,
Отдала родині, а сама до ставу.
Біля полонини річка до долини,
Вся зайшла у воду в одній сорочині.
Мавкою вернулась, світу повернулась.
Жде на полонині козака донині.
Пташка прилетіла та гніздо зробила,
З мавкою теревені про життя водила.
8.12.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858054
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2019
автор: kvakerok