Мій дід косив я бігав босий
Верба свої купала коси,
Мій дід сивів я став дорослим
Покрили землю білі роси.
А батько мій пішов у поле
У синє, чисте і просторе,
І залишив свої сліди
Щоб я знайшов його в ві сні.
А час біжить життя як нива,
На небі знову бачу крила.
Куди пішов? Навіщо рано?
Навіщо біль? Навіщо рана?
Все що зробив те буду мати,
Тепер я сам все мушу знати.
Бо він любив, терпів і вірив
У щирім серці мало міри.
Воно горить та гасне швидко,
Не шиє чорним біла нитка.
Ковзає тінь мов незнайомець,
Приходить янгол-охоронець,
І в тій пітьмі де царство ночі
Я бачу батька мого очі,
Що знов прийшов із небуття
Наснаги дати на життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857931
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2019
автор: Олег Крушельницький