Вони, як ті Трус і Балбес та Бувалий
в них дім і робота
одне і те саме, одне і те саме,
ще й рік був невдалий,
аж ось і здригання в зеніті трьох стіків у стеку на зтику відрізків
у дотику трохи локсотних,
ні, ортодромічних
з кінця почнуть лічити
й разом почують і вигукнуть з нОвим промов патетичних,
та два з них дебеліших бачачи спину малого,
проб'ють застережень запізних дозвони
(з початку півкола доводиться марно його доганяти, півкола наступні нестерпно чекати цього підтюпцем прохача поганяти),
як тільки но, з них один, той, що приходив, як завжди останнім,
ковзне у бік прірви кроками дрібними,
усюди найперший, найшвидший та найщасливіший
з цього хороводу потужного мірного ходу,
настане нарешті це радісне свято
та буде дозволено щось поміняти,
а щось поминати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857928
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2019
автор: псевдоням