Мала, життя – це штука складна,
А ти… думала як!
Надивилась фільмів чи начиталась книжок?
Синонім його назавжди : напряг…
А ще – біль, що з першим вдихом в тебе зайшов.
А ще – рани, які ніколи не заживуть,
А ще - спалахи, які здавались довіку колись,
А був зазвичай - темний навпомацки путь -
Хоч матюкайся, йдучи,… хоч молись…
Та, слухай, якщо раптом захочеш піти ,
Наче вщерть тебе заповнила пустота,
І не бачиш в світі уже де ти -
У байдужому плині чужих вистав,
Знай: залишення – іскрометний момент -
Богоподібна людина в собі.
Але скільки ж повз тоді промайне,
Як покинеш гру з життям і зі смертю бій.
Не для того стільки живого тепла
Незнайомі і дальні принесли у світ,
Щоб ти, як зрадник отак втекла,
По собі поразки залишивши слід.
Спробуй, наче недобрим зробити назло,
Свідомо і небезпідставно -
Відштовхни темну поверхню веслом,
Як хотіла - з викликом, і яскраво
Далі рухайся на човні надій,
В душі посміхнися собі, як слід.
І щоразу, як впала, піднімайся і дій -
Посмій спантелику збити весь світ
13.12.2019
© О.З.13.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857875
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2019
автор: Zinthenko Olena